Терористичні акти у Парижі: оцінка національних та міжнародних наслідків (частина 1)  November 17, 2015 IAC Team http://iac.org.ua/teroristichni-akti-u-parizhi-otsinka-natsionalnih-ta-mizhnarodnih-naslidkiv-chastina-1/ Автори: Команда Free Voice IAC;  Експертні оцінки: Байковський П. Б., к. п. н., доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму ЛНУ ім. І. Франка;  Мішин О. В., випускник Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка та співзасновником Центру дослідження Африки;  Поліщук К. В., к. п. н., доцент кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби ЛНУ ім. І. Франка;  Теміров Ю. Т., к. і. н., доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького національного університету Наслідки для Франції Наслідки для загальноєвропейської єдності та політичних процесів Наслідки для Франції Роговик О., координатор Free Voice IAC: Після серії цих жахливих терористичних актів Францію неодмінно очікують: 1)  Загальне зниження стану та відчуття безпеки та стабільності (ми будемо спостерігати перманентний надзвичайний стан на вулицях Парижу та в головах людей, що опинились у центрі міжнародної терористичної загрози); 2) Посилення міжцивілізаційного протистояння (очікується суттєве загострення відносин між представниками національних та мусульманських громад у Франції; зростає загроза фізичних нападів на представників інших вір чи національностей, на релігійні споруди чи табори біженців); 3) Турбуленція політичної системи (загострення політичної боротьби між Ф. Олландом, Н. Саркозі та М. Ле Пен як «французькою трійцею» посттерактних політичних маніпуляцій та спекуляцій); 4) Необхідність зовнішньої реакції (очікувана зміна політики Франції в ЄС з окремих питань, а також у міжнародних відносинах в цілому, зокрема – в контексті нової політики щодо індивідуальної та колективної протидії Ісламській державі). http://glamurchik.tochka.net Теміров Ю. Т., к. і. н., доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького національного університету:Теракти можуть бути: а) свідченням стратегії ІДІЛ дестабілізувати Захід через атаки найменш захищених (але резонансних за наслідками) об’єктів;  б) проксі-інструментом Кремля. Але самі по собі теракти лише актуалізували увагу до проблем, які і є, насправді, основним джерелом загроз: відсутність ефективної культурної стратегії за неможливості відмовитися (або хоча б серйозно обмежити) імміграцію; відсутність балансу між демократією та безпекою.Середньо-, довгострокові наслідки будуть залежати від швидкого ефективного переосмислення безпекової політики, у тому числі – її соціокультурної складової. В короткостроковій перспективі варто очікувати обмеження демократії на користь безпеки, зменшення рівня толерантності, що, безумовно, використають праві націоналісти та євроскептики. Чи перетвориться це на тенденцію, чи залишиться ситуативною необхідністю, – залежить від реакції влади. Маю великі сумніви щодо здатності влади зробити системні стратегічні висновки. Швидше за все, в разі відсутності активності терористів найближчим часом, знову обмежаться тимчасовою символічною та риторичною демонстрацією рішучості. І тоді наслідки для стабільності й демократії будуть вкрай негативними. Івахів Б., аналітик Free Voice IAC: Насамперед, відбудеться перегляд стратегії національної безпеки і зміни основного пріоритету на протидію тероризму, збільшення заходів безпеки та зміцнення внутрішньої та зовнішньої безпеки, цілком можливий перегляд «політики гостинності», що означатиме для більшості закриття кордонів Франції. Швидше за все, під тиском суспільства буде змінена й політика щодо біженців, а також зміна зовнішньої та внутрішньої політики на більш жорстку. Мішин О. В., випускник Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка та співзасновник Центру дослідження Африки: Серія терористичних нападів, що відбулася в Парижі, стала найбільш масштабним актом кровопролиття в історії Франції після Другої світової війни. Не дивно, що президент Франції Франсуа Олланд назвав їх «актом війни» проти французької нації. Події 13 листопада у Парижі та Сен-Дені є черговим проявом неоголошеної війни з боку терористичних структур проти французького уряду, яка розпочалася після того, як французи приєдналися до міжнародної коаліції проти ІДІЛ ще у 2014 р. У січні 2015 р. світ вже став свідком терористичного нападу на редакцію сатиричної газети Charlie Hebdo. Тоді відповідальність за терористичний акт взяли на себе ІДІЛ та «Аль-Каїда». Тепер екстремісти вчинили черговий удар по Франції. Вже зараз можна говорити, що уряду Франції необхідно посилювати внутрішні заходи безпеки задля превентивного упередження можливих нових терористичних атак. Масштабність концентрованої терористичної атаки у Парижі вказує на те, що спецслужби Франції не були до неї готові, тому їхня діяльність має піддатися глибокому аналізу, а внутрішня структура –  реформуванню. Іншим наслідком терористичної атаки для Франції є потреба у перегляді національної безпекової доктрини на предмет боротьби з новими типами загроз. Не можна виключати, що будуть здійснені кроки із запровадження у Франції аналогу американського документу «The Patriot Act», що надасть уряду більш широкі права щодо нагляду за власними громадянами.  Згаданий документ у США був схвалений після подій 11 вересня 2001 року. У той же час, не думаю, що в середовищі самих французів буде зростати ксенофобія щодо мусульманського населення країни. По-перше, французи є нацією із зрілими політичними та моральними орієнтирами, і рядові громадяни проводять чітку межу між «мирними мусульманами» та «ісламськими екстремістами». Певним чином це пов’язане з тим, що Франція до сих пір болісно переживає наслідки війни за незалежність Алжиру, коли вона сама активно провокувала терористичну діяльність проти себе з боку алжирців, які боролися за незалежність. По-друге, стримуючим чинником є розмір мусульманської громади Франції: вона є найбільшою у Європі – мусульмани складають до 10% населення країни. Отже, штучно провокувати цих людей є нерозумним кроком. Але «мусульманська карта» буде розігруватися на місцевих виборах, що мають відбутися у Франції вже за місяць (6 грудня 2015 р.) http://www.radiosvoboda.org Насамкінець, Францію терористичні акти не залякають, і вона продовжить вести війну проти ІДІЛ у Сирії та Іраку, отже, буде існувати перманентна загроза для життя громадян Франції і за межами країни. А це вже є сигналом для інших учасників коаліції проти ІДІЛ про те, що життя їхніх громадян тепер теж у небезпеці. Лут К., аналітик Free Voice IAC: Серія терактів показала слабкість французьких силовиків та хибність міграційної політики Франції.Так це побачили французи. Можна сказати, що теракт розколов суспільство стосовно питання мігрантів, наприклад, були напади на табори біженців та поліцейські акції проти противників міграції. Наслідки теракту точно призведуть до кризи у Франції. Ліві сили гарантовано не змінять політику щодо мігрантів та, більше того, у суспільстві буде  поширена соціал-демократична пропаганда про великі цінності толерантності та пошук причин агресивності мігрантів у пригніченні останніх злими білими капіталістами. Якщо Олланд хоче зберегти свій політичний капітал, він мусить показати жорстку позицію стосовно тероризму  ІДІЛ. Французькі спецслужби посилять свій вплив у країні та отримають більші бюджети. При тому сумнівно, що ці кошти будуть засвоєні реально ефективно; жорсткі ж дії тільки призведуть до більш агресивної реакції ІДІЛ у майбутньому. Стосовно політичної сфери, то, вочевидь,  Олланд відсидів свій останній строк на посту президента Франції. На виборах питання безпеки, стабільності та обмеження міграції будуть куди більш актуальними. Треба також сказати, що проблема міграції не може бути вирішена правими політичними силами (тут треба згадати приклад президента Саркозі). Наразі у французів немає можливості закінчити цю мігрантську кризу, а тільки зменшити ії зріст. Поліщук К. В., к. п. н., доцент кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби ЛНУ ім. І. Франка: У Франції, очевидно, будуть посилені заходи безпеки, насамперед – у вузлових точках; домінуватиме жорстка консервативна «кризова» внутрішня політика (можливо із кадровими ротаціями у силових/розвідувальних органах, адже вони у першу чергу несуть відповідальність), яка передбачатиме цілу низку обмежень прав і свобод громадян; у суспільстві зростатимуть ксенофобські/антиіслам(іст)ські настрої, а з ними – і відповідні політичні рухи та партії (черговий потужний крен вправо), що поляризуватимуть суспільство і, можливо, призведуть до глибокої внутрішньої політичної кризи, якщо уряд і президент не даватимуть швидких, рішучих відповідей на складні запитання, які, власне, навпаки вимагають виваженості й часу. Рішучими і швидкими відповідями, мабуть, стануть уже традиційні воєнні «успіхи» на зовнішньополітичній/міжнародній арені, які, утім, і далі будуть радше боротьбою з наслідками, а не причинами. Авілова І., аналітик Free Voice IAC:  Після тієї п’ятниці французи вперше в житті відчули себе настільки не захищеними державою.Тому не виключено, що вони почнуть самі «вирішувати» свої проблеми. Передусім, це проявиться в початку всіляких переслідувань мігрантів і біженців. Ліміт довіри і терпіння вичерпано, тому не здивуюся, якщо під час огляду преси буду повсякчас натрапляти на  повідомлення про вбивства та напади на переселенців з Близького Сходу та Північної Африки. Хоча, подібні випадки вже мають місце: наприклад, підпал табору біженців у ніч на 14 листопада. По-друге, вірогідніше за все, у країні розпочнуться масові протести проти чинної влади. Франція вже пробачила Олландові низку терористичних актів у січні цього ж року. Навряд чи така недбалість зійде політикам з рук вдруге. Наостанок: та ніч показала всьому світові безпомічність французьких секретних служб. Реально це виглядає так, ніби будь-хто може прийти в СТОЛИЦЮ країни і робити там те, що йому заманеться, без будь-яких покарань і труднощів. Швидше за все, терористичні організації скористаються цією слабиною однієї з провідних країн світу та ЄС зокрема. За скільки ще «гріхів» співтовариства доведеться відповідати цій країні? http://www.unian.ua Байковський П. Б., к. п. н., доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму ЛНУ ім. І. Франка: Для Франції це вже другий випадок терористичної атаки протягом неповного року. Події «чорної п’ятниці» значно активуватимуть суспільний і політичний дискурс щодо ефективності французьких сил гарантування безпеки у протидії тероризму, правильності обраної стратегії щодо напливу біженців та, загалом, політики мультикультуралізму. Упродовж деякого часу можна очікувати зростання підтримки президента та уряду Франції серед населення. Консолідація і об’єднання перед загрозами є типовими ознаками для розвинутих суспільств. Водночас, французьке суспільство очікуватиме від влади жорсткої реакції і конкретних «переможних» дій. Чи зможе запропонувати саме таку відповідь досі невиразний і компромісний президент-соціаліст Ф. Олланд – є великим питанням. З наступного року Франція увійде в президентський передвиборчий марафон (вибори мають відбутися у квітні 2017 року). І якщо нинішній президент нездатний буде запропонувати жорстку реакцію, то цілком ймовірним є не тільки повернення до влади колишнього президента і доволі харизматичного лідера партії «Союз за народний рух» Ніколя Саркозі, але і перемога ультраправої Марін Ле Пен, що є вкрай небезпечним як для ЄС, так і для України. Черкас А., аналітик Free Voice IAC: Одна з країн-фундаторок ЄС, одна з провідних держав світу та лідерів Європи зараз почувається однозначно приниженою. Навіть попри всі ці нагадування про libert?, ?galit?, fraternit?, попри те, що “французька нація n’a pas peur (не боїться)” та блискучі і щирі промови Олланда про боротьбу з тероризмом та співчуття усім постраждалим, – попри все це події 13 листопада показали, що зараз це далеко не та сильна і міцна Франція, яка була раніше.  Що означає це приниження? * Крах європейської системи безпеки (як би там не було, але “недопрацювали” і не зробили висновки після Шарлі Ебдо французькі спецслужби) означає зростання недовіри населення до влади країни, а в наших складних умовах – і до ЄС загалом. Рейтинги Олланда впадуть, правляча партія втратить підтримку. * Ультраправі та ультраліві настрої не просто відновлять свою впливовість, а й отримають більшу підтримку в населення.Навіть для мене зараз заклик Марі Ле Пен “закрити всі радикальні мечеті” звучить цілком нормально і органічно, а що вже казати про французів, які вкотре замислились про доцільність міксу європейськості і арабськості, мусульманства та християнства у своїй країні. * А це все призведе до спалахів екстремізму (наприклад, практично втілене упереджене ставлення до біженців може виразитися у підпалах їхніх таборів), ми маємо всі шанси побачити “історію кривавої непокори” А. Брейвіка у французькій інтерпретації. * Загальний імідж країни однозначно впаде. Співчуття співчуттями, але туристів у кілька разів поменшає, міф про “безпечне серце Європи”, “аристократичну, спокійну та помірковану” Францію сприйматиметься виключно як вигадка. Наслідки для загальноєвропейської єдності та політичних процесів Роговик О., координатор Free Voice IAC: Теракти у Парижі неодмінно стануть фактором трансформації загальноєвропейських процесів щодо: 1) кризи єдності європейських держав та суспільств у контексті зростання національного європейського егоїзму (це означатиме посилення зовнішніх та національних тисків на міждержавні відносини держав-членів ЄС); 2) кризи європейської ідеї як такої, що тягне за собою кризу наднаціональності та інтеграції; 3)  радикалізації, сепаратизації та євроскептизації європейських суспільств, що означає потенційне збільшення загроз щодо виходу Великобританії з ЄС, зростання сепаратистських настроїв в окремих державах, загальне зростання популярності радикальних, неонацистських та євроскептичних рухів, що відстоюють політику закритості до біженців, права титульних націй та антиєвропейські цінності та ідеї). http://ua.korrespondent.net Байковський П. Б., к. п. н., доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму ЛНУ ім. І. Франка:  «Виклик» від терористичних атак для Європейського Союзу може покласти край надмірному егоїзму окремих держав-членів, який почав проявлятися через  «боргову кризу» та проблему напливу біженців. Спільна загроза має згуртувати ЄС і намітити компроміси та нові підходи в питаннях спільної безпекової політики, міграції та надання притулку. Поліщук К. В., к. п. н., доцент кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби ЛНУ ім. І. Франка: Шокуючі масштабні теракти мають, як правило, у демократичних країнах інтегруючу та солідаризуючу функцію, що певною мірою позначиться і на політичних процесах всередині ЄС. Проблемні питання перейдуть знову на задній план «у комітети», тоді як політико-безпекові аспекти дозволять певною мірою скоординуватись європейським країнам у боротьбі з терористичною загрозою, хоча, швидше за все, першу інституційну скрипку відіграватиме тут НАТО. Теміров Ю. Т., к. і. н., доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького національного університету:Багато аспектів інтеграційного процесу загальмуються. Певна пауза може бути використана для впорядкування та необхідного переформатування (у тому числі –  інституційного) європейської інтеграції. В разі нерозуміння, що теракти лише загострюють хронічні хвороби інтеграції, можна очікувати на суттєвіші негативні наслідки.Повний крах інтеграційного проекту маловірогідний, він уже має достатньо міцне коріння в спільній європейській ідентичності. Мішин О. В., випускник Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка та співзасновник Центру дослідження Африки:Терористичні атаки у Парижі наносять істотний удар по загальноєвропейській єдності, оскільки відтепер значно посилюються позиції скептиків щодо політики мультикультуралізму всередині ЄС. Зміст мультикультуралізму полягає у збереженні та розвитку в кожній окремій країні культурної різноманітності. Під ударом знаходиться концепція європейської толерантності щодо національних меншин, що наявні на території держав Союзу. Треба очікувати чергової хвилі дискусії щодо піклування про збереження національної ідентичності європейських націй перед обличчям їхнього розчинення в «ісламському океані». Це підвищує рейтинг правих політичних сил, схожих на французький «Національний фронт». Проблема для України в цьому контексті полягає у тому, що значна кількість правих партій у Європі пов’язані фінансовими зв’язками з режимом Володимира Путіна у Росії і часто діють в його інтересах. Отже, політичне поле ЄС може все більше розділитися на ворожі табори держав, враховуючи чинник ставлення до мусульман. Черкас А., аналітик Free Voice IAC: Єдність ще є, але вона може зникнути дуже скоро. Єдність у співчутті до Франції, єдність у зовнішній політиці – так, але не єдність як загальноєвропейське явище. Політика лібералізму, яку проводив та пропагував ЄС, однозначно себе не виправдала, тому попри всі лібералістичні та інтеграційні гасла,  саме зараз кожна країна ЄС, мабуть, вдруге (вперше – після поставленого питання щодо біженців) замислилась про  власні, а не європейські інтереси. Передусім це стосується найсильніших країн ЄС, до прикладу, Великої Британії, заяви якої щодо виходу з ЄС можуть набути практичного забарвлення у майбутньому. Серія терактів у Парижі також означає актуальність кризи безпеки у всіх країнах-членах ЄС. А де гарантія, що завтра аналогічні теракти не відбудуться в Берліні, Лондоні чи Відні? Враховуючи високий відсоток місцевих (французів) серед терористів, це цілком передбачувано і можливо. Як показує практика, спецслужби європейських країн не так уже й блискуче працюють у превентивному напрямку. Семеген І., аналітик Free Voice IAC: Страх. Терористам неабияк вдалось залякати світові спільноти. Адже спрогнозувати їхні подальші дії неможливо, так само, як і передбачити, що подальших дій не буде. Європейці не так бояться терористів, як бояться початку війни. А такі події можуть бути приводом до неї. Без сумніву, європейські держави згуртуються навколо спільної біди. Однак чекати радикальних дій у відповідь, думаю, поки що не варто. Терористичні акти у Парижі: оцінка національних та міжнародних наслідків (частина 2)  November 17, 2015 IAC Team http://iac.org.ua/teroristichni-akti-u-parizhi-otsinka-natsionalnih-ta-mizhnarodnih-naslidkiv-chastina-2/ Автори: Команда Free Voice IAC;  Експертні оцінки: Байковський П. Б., к. п. н., доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму ЛНУ ім. І. Франка;  Мішин О. В., випускник Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка та співзасновником Центру дослідження Африки;  Поліщук К. В., к. п. н., доцент кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби ЛНУ ім. І. Франка;  Теміров Ю. Т., к. і. н., доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького національного університету Наслідки для загальноєвропейських дилем: криза біженців та вільний рух осіб Наслідки для політики держав щодо України та Сирії Наслідки для протидії Ісламській державі та міжнародному тероризму Наслідки для загальноєвропейських дилем: криза біженців та вільний рух осіб Роговик О., координатор Free Voice IAC: Для ситуації з вільним переміщенням осіб та питаннями прийому біженців та мігрантів,  швидше за все мова йде про: 1) «глибоку кому або клінічну смерть» Шенгенської угоди (що означає вставлення та закриття кордонів, обмеження вільного руху осіб) з автоматичним сплеском «реформаторських рухів» з приводу її корінного перегляду; 2) кризу європейської гостинності в політиці щодо біженців, загострення міждержавних конфліктів щодо біженців, що поєднуватиметься з поступовою відмовою групи держав від прийняття біженців, загальне суттєве скорочення прийому біженців до Європи та наростання стійкого всеохоплюючого ворожого ставлення до біженців у Європі. http://ua.korrespondent.net Поліщук К. В., к. п. н., доцент кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби ЛНУ ім. І. Франка: Коли на перший план виходить цінність «безпека», то очевидно, що це відбувається за рахунокобмежень у сферах «добробуту» і «свободи». Нас чекають суттєві обмеження руху осіб, але й також товарів, послуг (туристичних, наприклад), капіталу в ім’я безпеки. Теракти ставлять під загрозу і так хитку віднедавна систему міграційного контролю, ба навіть Шенгенську систему. Громадяни ЄС чекатимуть від урядів своїх держав(та і від самого Союзу) рішучих заходів посилення охорони не лише зовнішніх, але й внутрішніх кордонів ЄС, і уряди (особливо в тих країнах, де незабаром вибори) будуть змушені реагувати таким чином, що вкотре поставить під сумнів ЄС як ціннісну спільноту. Очевидно, що «громовідводом/блискавковідводом» «народного гніву» стане і без того гостра проблема біженців, і тут, на мою думку, важливу роль мають відіграти інститути громадянського суспільства європейських країн, аджеуряди останніх будуть зв’язані «по ціннісних/ліберальних руках» безпековими проблемами. І, швидше за все, негромадянам ЄС, українцям зокрема, слід буде вкотре (!) «потерпіти» із лібералізацією візового режиму. Копцюх К., аналітик Free Voice IAC: Звичайно, що зараз будь-який рух в межах Європи буде посилено контролюватися. Особливо це стосується країн, які вели активні дії в Сирії для боротьби з ІДІЛ. Адже вони будуть обмежувати приплив біженців (особливо із Сирії). У свою чергу, до таких дій вже скоро приступить польська влада. Івахів Б., аналітик Free Voice IAC:  Найгострішим та, напевно, найбільш болючим питанням одразу стане  скасування і ліквідація Шенгенської зони як такої, що нестиме загрозу для всіх європейських держав. Щодо біженців, то тут, швидше за все, введуть серйозні обмеження та контроль або взагалі закриють для них кордони. Черкас А., аналітик Free Voice IAC: Політика щодо біженців, квоти біженців, які без великого бажання, однак “з’їли” (сприйняли) майже всі країни, однозначно не виправдала себе. А отже, питання щодо відкритості Європи стоятиме знов на порядку денному. І тепер рішення однозначно має бути прийняте більш жорстке та однозначне. Можна припустити, що і без підтримки більшості членів ЄС. Ба більше, зараз проблема полягає в тому, що є ризик повернутись до того, з чого починалась Європа. Питання про вільний рух усіх осіб всередині Європи аналогічно тримається на гачку. Ставиться під сумнів сама мета створення тої Європи, яка є зараз ( з вільним рухом людей, товарів і послуг) і яка своє існування, на жаль, не виправдала. Перегляд Шенгенської угоди? Цілком можливо! Дезінтеграція, починаючи з Британії? Швидше за все, уже найближчим часом! Спалахи національних рухів, “боротьби народів за право на самовизначення”? Очікуйте скоро! Теміров Ю. Т., к. і. н., доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького національного університету: Згадані дещо різнопорядкові явища. Криза біженців – це загострення хронічної хвороби помилкової культурної політики, обумовлене несприятливими міжнародними обставинами, які, скоріше за все, активно використовує Росія. Байковський П. Б., к. п. н., доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму ЛНУ ім. І. Франка: Шенгенська зона, з огляду як на її символічне значення для європейської інтеграції, так і на економічні переваги, які вона створює для європейської економіки, не розвалиться, як дехто пророкує. Однак, умови її функціонування можуть стати жорсткішими та більш гнучкими, дозволяючи державам-членам вводити різного роду обмеження. «Багаті» держави-члени безумовно обмежать прийом біженців, що змусить держави, які знаходяться на зовнішніх кордонах ЄС бути більш жорсткими у поводженні з новими мігрантами. Загалом позиція ЄС і держав-членів щодо проблеми біженців стане менш толерантною та більш раціональною. Цьому сприятиме суспільний тиск та обурення громадськості напливом мігрантів, які, як підтверджує приклад останніх подій у Парижі, можуть бути потенційними терористами. http://nv.ua Мішин О. В., випускник Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка та співзасновник Центру дослідження Африки: Дійсно, події в Парижі будуть мати негативні наслідки для біженців з зон конфліктів, які намагаються знайти у державах ЄС безпечний притулок для себе. Тільки з січня по вересень 2015 р. понад 700.000 біженців були зареєстровані у ЄС. А виходячи з того, що ситуація у Лівії та Сирії – держав ключових джерел потоків біженців – демонструє тенденцію до погіршення, слід очікувати, що їхнє число буде зростати. Про масштабність проблеми свідчить той факт, що вона є ключовою на порядку денному ЄС, цій темі було присвячено саміт на Мальті, що завершився за один день до паризьких терактів. ЄС хоче надавати фінансову допомогу державам Африки та Близького Сходу, щоб вони приймали біженців назад до себе. Проте коштів для фінансування відповідних фондів бракує. Тому міграційна криза у ЄС може провокувати акти насильства проти біженців, як-от, приміром, підпал табору біженців у французькому місті Кале, в ту ж ніч, коли відбулися теракти у Парижі. Найбільший ризик полягає у тому, що серед біженців можуть бути бойовики ІДІЛ та інших терористичних організацій. Саме це є основною загрозою для безпеки держав ЄС. Щодо проблеми «Шенгенської зони», то, незважаючи на події у Парижі, її не будуть скасовувати. Причина полягає в тому, що вона є фундаментом існування ЄС. Пригадаймо недавню історію: 11 березня 2004 р. у Мадриді «Аль-Каїда» організувала теракти у потягах від яких загинула 191 особа, а 2050 отримали поранення. Проте навіть після цієї трагедії скасування Шенгену не відбулося. Так само буде і цього разу, але вірогідно, що отримати візи для іноземних громадян стане складніше, бо перевірка аплікантів буде більш ретельною. Попфалуші Д., аналітик Free Voice IAC:  Немає нічого неймовірного у таких екстремістських настроях. Зокрема, у Франції є, і вже давно, кілька масштабних проісламістських угруповань, які складаються не тільки із переселенців та їхніх нащадків, але і з “чистокровних” французів, які не схвалюють політики П’ятої республіки. Такі настрої також уможливлюють досить ліберальне міграційне та натуралізаційне законодавство держави, яке прихильно ставиться до вихідців із колишніх французьких колоній. Зараз із проблемами мігрантів-громадян бореться Англія, що була змушена кількома роками раніше змінити Основний закон та ускладнити процедуру отримання громадянства. Починає шукати панацею і Німеччина, у якій нараховують 2-3 тис. прихильників ісламістських настроїв, а деякі з них навіть воюють за межами країни на стороні ІД. Єдине питання, яке може поставати у цій ситуації: чому саме Франція? Через бротьбу із ІД? Не тільки ж вона одна веде боротьбу із терористами на Сході. Як на мене, одним з чинників терористисних “проявів” є слабка внутрішня оборонна система Франції, яка не має спільностей із незахищеністю кордонів Європи. Таким чином, політика щодо мігрантів буде ставати виваженішою та жорсткішою, але кордони через деякий час буде відкрито – нагальної потреби у довшій ізоляції Франція не матиме. Наслідки для політики держав щодо України та Сирії Роговик О., координатор Free Voice IAC: Події в Парижі потенційно таким чином змінюють ситуацію навколо України та Сирії: 1) часткового зміщують акценти тематик у порядку денному міжнародної політики (тобто Україна опустилася на один щабель нижче), що  загрожує у випадку нераціональної поведінки України та українців самодискредитацією держави в очах міжнародних партнерів; 2)спричиняють новий виток міжнародних торгів та переговорів щодо України та Сирії, в яких варіанти політичного замороження будуть домінувати над військовими засобами; 3) посилюють тенденції політик окремих міжнародних гравців: а) США (у випадку відсутності гострої реакції на теракти від Б. Обами, Г. Клінтон може серйозно втратити рейтинги на противагу Д. Трампу, що потенційно може вплинути на політику США); б) Росія (через близькосхідну та сирійську карти буде пробувати розіграти виставу «Росія – головна потуга у протидії Ісламській державі», що у неї не вийде, з огляду на дискредитацію її політики проти ІД у Сирії та відповідь на теракти держав Заходу); в) ЄС (можливий підрив європейської єдності щодо України як в контексті загальнополітичних позицій та атмосфери, так і зміщення акцентів порядку денного європейської політики). ukr.media Копцюх К., аналітик Free Voice IAC: Передусім треба зазначити, що зараз вся увага сконцентрується на тому, які можуть бути наслідки після кривавої п’ятниці 13. Поступово всі провідні держави будуть спрямовувати свої дії на забезпечення миру в межах ЄС та Сирії, забуваючи про постійні військові дії на території України. Поліщук К. В., к. п. н., доцент кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби ЛНУ ім. І. Франка: Теракти у Парижі, вочевидь, ще більше відвернуть увагу міжнародної громадськості від і без того обділеної увагою України, де учасники Мінського процесу, схоже, намітили певний план дій на найближче півріччя, приносячи у жертву відносному миру окремі елементи територіальної цілісності/суверенітету/державності України; і, відповідно, більше привернуть увагу до Сирії, як це колись було з Афганістаном після терактів 9/11 у США. Взагалі, схоже, що Сирія ще глибше втягнеться (буде втягненою), якщо вже повністю не втягнулась, у «афганський сценарій», який на десятки років стане великою проблемою для і без того проблемного регіону. Івахів Б., аналітик Free Voice IAC:  Існує висока вірогідність того, що українське питання відійде на другий план, у зв’язку з гострішою проблемою ІДІЛ, а тому вся увага і всі сили будуть кинуті на те, щоб подолати цю терористичну загрозу. Також цікавою є думка про те, що одним із організаторів теракту в Парижі була Росія, щоб відвернути увагу від України та Сирії; більше того, говорять про цікавий та геополітично вигідний сценарій теракту в Москві, який дозволить відвести від Росії підозри, а також під прикриттям протидії тероризму далі «нав’язувати свою гру» на міжнародній арені. Теміров Ю. Т., к. і. н., доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького національного університету:Можливе «переключення» на глобальний вимір протистояння тероризму, у якому ключові сюжети не будуть пов’язані з Україною або реалізовуватимуться за рахунок України. Російська влада і пропаганда вже активно розкручують тему об’єднаного антитерористичного фронту, в ім’я  якого слід подолати непорозуміння щодо українського питання (звичайно ж, на російських умовах). Тим більше, що не виключена причетність Кремля до заохочення терористів. У цій ситуаціїсерйозні, неординарні зусилля очікуються від української влади і дипломатії. Вони повинні включати, по-перше, жорстке окреслення позицій, якими ми не будемо поступатися навіть заради підтримки Заходу. По-друге, передбачати переформатування процесу врегулювання з обов’язковим включенням в якості сторони перемовин  проукраїнських сил Донбасу. Байковський П. Б., к. п. н., доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму ЛНУ ім. І. Франка: Для України паризькі теракти потенційно є небезпечними через подальший зсув уваги Європи і світу від Донбасу до Близького Сходу та проблеми боротьби з ІДІЛ. У цій ситуації Росія та її бойовики почуватимуться значно вільніше при обстрілах українських позицій. Атаки в Парижі є також певним шансом для Путіна знову повернутися до вищої ліги глобального політичного бомонду.Загрози Європі і відносна пасивність адміністрації Обами у вирішенні сирійської кризи можуть змусити європейських політиків звернути увагу на «благання» Путіна разом боротися з бойовиками ІДІЛ. Росія може свідомо провокувати бойовиків цієї терористичної організації здійснити теракт на території Росії, а за потреби і сама організувати такий теракт для того, щоб викликати співчуття світу і до себе, показавши, що Європа, як і Росія, маючи спільні загрози, які несе світовий тероризм, приречені на співпрацю в цьому питанні. Крім того, Путін може запропонувати Франції і свою участь у наземній операції проти ІДІЛ. Людських життів російському керівництву, на відміну від європейців та американців, не шкода. У всьому цьому Росія намагатиметься максимально пов’язати і узалежнити свою участь у  новій антитерористичній війні від вирішення конфлікту на Донбасі на свою користь. Така поведінка Росії не є новою, але проблема для України в тому, що Німеччина та, особливо, Франція після паризьких подій можуть стати більш піддатливими на шантаж Москви. http://mashable.com Мішин О. В., випускник Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка та співзасновник Центру дослідження Африки: Урядова політика Франції щодо України навряд чи зазнає істотних змін.Проте пересічні французи стали свідками того, що зараз переживає народ України через агресію Росії на Донбасі, тому їх набагато більше будуть цікавити події в Україні. Отже, незважаючи на те, що уряд Франції проводить зовнішню політику, що базується на прагматизмі, суспільна думка буде більш проукраїнською. Варто додати, що теракти в Парижі можуть призвести до зближення Росії та Франції, бо росіяни також стали жертвами терактів ІДІЛ (катастрофа А321 над Синаєм), але цей альянс не буде тривким з огляду на розбіжності у підходах Росії та Франції щодо майбутнього Сирії. Щодо Сирії, то Франція також не змінить своїх підходів до участі в міжнародній коаліції проти ІДІЛ, оскільки це було б проявом слабкості та нерішучості.  18 листопада французький авіаносець «Шарль де Голь» вийде з порту Тулона в напрямку Перської затоки. Мета операції полягає у підтримці ВПС Франції, що ведуть боротьбу проти ІДІЛ. Вважаю, що це докорінним чином змінить баланс сил у сирійській кризі. Черкас А., аналітик Free Voice IAC: А згадаймо події менш ніж річної давності у тому ж Парижі з Шарлі Ебдо: яка тоді була політика ЄС щодо конфлікту в Україні? Ніяка. Тому що Європейський Союз занадто егоїстичний, аби думати про “всіх навколо”. Аналогічно буде і зараз. 130 жертв ІДІЛу за день в Парижі, на жаль, означає більше, ніж кілька тисяч українських патріотів, що загинули за понад рік військових дій за безпосередньої участі РФ та нею підкріплюваних терористів «ДНР» і «ЛНР» на Сході України. А ще, не варто забувати про російський інтерес в паризькій історії. Тепер “задля відвернення терористичної загрози ІДІЛ” на переговори з Путіним охоче йдуть фактично всі світові лідери. Йдуть і забувають про Донбас і Луганськ зараз, Осетію і Абхазію, Придністров’я  в минулому. Об’єднання заради спільної мети всупереч “громадському осуду”, який був раніше. Зараз для Кремля важливо не упустити свій шанс повернутись на геополітичну арену як важливий актор МВ. Щодо Сирії, політика має бути однозначною та рішучою, та чи буде вона такою? Якщо врахувати “сприяння бездіяльністю” Заходу у створенні ІДІЛ, то навряд. Якщо врахувати страх повторення Парижу в інших світових столицях та бажання продемонструвати свою міць в боротьбі з цим “де-факто” новим впливовим гравцем на міжнародній арені, – то так. Бомбардуватиме світ ІДІЛ і далі. Та чи дасть це результат при підтримці квазі-держави іншими близькосхідними партнерами? Авілова І., аналітик Free Voice IAC:  Є ймовірність, що українські дипломати змогли б, опираючись на ці події, довести, що ДНР та ЛНР –терористичні угрупування. Питання в тому, чи стануть вони це робити? Але, незважаючи на це, у Європи з’явився офіційний привід «забити» на Україну. Тому непогано було б не дати їм того зробити. Провернути якусь акцію а-ля Je suis Charlie = Je suis Volnovakha. А щодо Сирії, то можна їй тільки поспівчувати, бо цей терористичний акт розв’язав руки «цивілізованому» західному товариству, подібно до того як «9\11» розв’язав руки США щодо Іраку. Попфалуші Д., аналітик Free Voice IAC:  Зараз в українськму суспільстві котиться хвиля порівнянь французької ситуації з Україною, тобто із сарказмом “по ту сторону” екрану пропонують перемовини з терористами, мирний план і інше в тому дусі. Але ми починаємо забувати межу між справжніми терористами та агресією, спровокованою іншою країною. Не варто міксувати ці поняття. Наслідки для протидії Ісламській державі та міжнародному тероризму Теміров Ю. Т., к. і. н., доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького національного університету: Якісь одновекторні наслідки визначити вкрай важко. По-перше, між ІДІЛ та міжнародним тероризмом дуже непроста кореляція, а між протидіями цим явищам кореляція ще складніша. Вельми вірогідний варіант, коли активізація боротьби проти ІДІЛ буде провокувати хвилю міжнародного тероризму, сприяти розповсюдженню метастазів ІДІЛ по світу. По-друге, занадто різні сили, як правило – ситуативно, з дуже відмінними мотивами об’єднуються в антитерористичні коаліції. http://6abc.com/ Роговик О., координатор Free Voice IAC: Теракти в Парижі є міжнародним злочином проти людства в цілому, а тому міжнародне співтовариство повинне підготувати синтезовану та комплексну нищівну відповідь на цю загрозу. Ми можемо очікувати  наступні варіанти: 1)жорстку реакцію з підриву потенціалу Ісламської держави від міжнародної коаліції у військовому, політичному та економічному сенсах (важко з огляду на особливості фізичного розміщення терористів на захоплених територіях, необхідність часу для планування, організації та реалізації операцій при відсутності єдності міжнародної коаліції щодо протидії ІД); 2) колективні зусилля держав-членів ООН через рішення РБ ООН (маловірогідно з огляду на потенційну низьку ефективність протидії ІД через ООН, малі шанси на прийняття відповідної необхідної в контексті ефективності резолюції; 3) новий виток міжнародної конкуренції за місце головного борця проти ІД і млява реакція міжнародної коаліції на теракти в Парижі, що призведе до нових терористичних актів у іншій європейській столиці чи столиці Росії). Байковський П. Б., к. п. н., доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму ЛНУ ім. І. Франка: Європейський аналог «11 вересня» де в чому справді нагадує американський відповідник, але загалом він не матиме таких масштабних наслідків для світу. Франція і Європа загалом просто нездатні реагувати на терористичні виклики так, як свого часу це робила адміністрація Дж. Буша. Терористичні атаки в Парижі можна охарактеризувати як«виклик» для Франції та країн Заходу, «можливість» для Росії та «небезпека» для України. Варто відзначити і обмежений арсенал можливих дій Франції у відповідь на терористичні атаки. Очевидно, що буде збільшена інтенсивність авіаударів по позиціях Ісламської держави як Францією, так і іншими учасниками коаліції. Але одними ударами з повітря проблему розповсюдження тероризму на Близькому Сході вирішити неможливо.Потрібна як мінімум наземна операція,  а на це у Франції нема ані військових, ані фінансових ресурсів. Вона може розпочати тривалий процес отримання мандату РБ ООН на наземну військову операцію проти ІДІЛ, але проблема в тому, хто складе основу  цього контингенту. Багато що залежатиме ще від того, чи терористичні атаки в найближчий час припиняться, чи, як погрожують ісламські фундаменталісти, будуть продовжені. Якщо вони припиняться, то, швидше за все, радикальних змін глобальна політика не зазнає, в іншому ж випадку   країни Заходу будуть змушені шукати більш дієві механізми впливу і захисту. І багато чого тут  залежатиме від поведінки «світового поліцейського», який, щоправда, у кінці каденції адміністрації Обами стає все більш пасивним. Поліщук К. В., к. п. н., доцент кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби ЛНУ ім. І. Франка: Боротьба з міжнародним тероризмом, зокрема з ІД, вочевидь, отримає нове «глобальне» дихання. Теракти 2001 року уже раз об’єднали суперницькі країни під банером війни проти тероризму, теракти 2014 року мають по резонансу схожий потенціал. Але це, знову ж таки,  буде реактивна боротьба з наслідками, а не з причинами. Ідентифікований демонізований ворог – Ісламська Держава, ідентифікована підконтрольна їй територія, утім не ідентифіковані (або, принаймні, «заметені під килим») причини виникнення цього транснаціонального (недержавного попри назву) суб’єкта  – нас чекає інтенсифікація авіаударів, можливо навіть наземних операцій, подальше руйнування соціально-економічної інфраструктури зі всіма його супутніми плачевними наслідками для населення (голод, біженці, мародерська/контрабандистська економіка тощо). Як тут не згадати фундаментальні тези у контексті асиметричних війн (а такою є боротьба з ІД): «Слабша сторона виграє, коли вона не програє» чи «сильніша сторона програє, коли вона не виграє». Мішин О. В., випускник Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка та співзасновник Центру дослідження Африки: У цьому контексті варто акцентувати увагу на відносинах Франції та Туреччини. Дипломатія є мистецтвом знаків та символів. Символом погіршення відносин Франції та Туреччини є те, що, через терористичну атаку у Парижі, президент Франції Франсуа Олланд скасовує свій візит на саміт G-20 до Анталії (Туреччина). У відкритих джерелах вже наявний значний обсяг інформації, що турецька сторона є контрагентом тіньових схем щодо операцій з контрабандною іракською нафтою, яку реалізує ІДІЛ. При цьому нещодавно ВПС Франції здійснили авіаудари по нафтовій інфраструктурі ІДІЛ, і, звісно, від цього фінансові втрати несуть турецькі партнери ІДІЛ. І за дивним збігом обставин після цього відбувається терористична атака ІДІЛ у Парижі. Неформальна зв’язка «Туреччина-ІДІЛ» ще чекає на більш детальне вивчення та висвітлення. http://www.msnbc.com Черкас А., аналітик Free Voice IAC: Я думаю, що події 13 листопада стали нарешті тою turning point у світовій політиці, коли держави зрозуміли, що “або зараз, або ніколи”, що діяти потрібно, навіть якщо ти – Франція, сильна і міцна держава у складі ЄС. Тому, мабуть, вже наступного дня французи скинули 20 бомб на контрольовану ІДІЛ Ракку в Сирії. Зараз ми розглядаємо помсту як одну з форм боротьби з тероризмом. Івахів Б., аналітик Free Voice IAC:  Згадуючи уроки історії, можна зробити цілком логічний висновок: на усіх рівнях буде оголошено посилення боротьби з тероризмом та переведення цього завдання в ранг першочергових. Більше того, найближчим часом варто очікувати безпосередню військову інтервенцію в країни базування ІДІЛ (Сирію, Ірак). Окрім очевидного втручання НАТО варто очікувати і на те, що Росія теж заявить про свою участь у миротворчій діяльності, звісно, переслідуючи власні цілі. Попфалуші Д., аналітик Free Voice IAC:  Наслідок терору в Парижі на боротьбу з ІД – посилення консолідації над питанням боротьби з терористами, послаблення ролі Франції у цій боротьбі на територіях, підконтрольних ІД (ДО ВІДНОВЛЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ВСЕРЕДИНІ ДЕРЖАВИ). Наслідки теракту ми побачимо в результаті перемовин Великої 20-ки в Туреччині, тематику якої задає зараз саме “французьке” питання. Авілова І., аналітик Free Voice IAC:  Я вважаю, що заява ІД про те, що цей терористичний акт – їхніх рук справа, абсолютна маячня. З таким самим успіхом вони б могли б заявити: «Зберіться всі і нарешті рознесіть нас в пил». Але, якщо це таки ІД, то тут 2 варіанти: або ІД заплатили за цей терористичний акт, щоб мати привід перетворити Сирію в криваве місиво, або їм заплатили, щоб скерувати увагу світового співтовариства на те, що вигідно великій політиці. Чому я думаю, що їм заплатили? Бо не могли французькі спецслужби, якими немічними вони б не були , пропустити 7(!) терористичних актів у СТОЛИЦІ Франції. Вони їх проігнорували. Тому чи можемо ми говорити про протидію тероризму, якщо його навпаки вигодовують?