ПРО ПРИРОДУ РОСІЙСЬКОГО НЕОІМПЕРІАЛІЗМУ

05.08.2020

Віце-голова інституту, декан факультету історії та міжнародних відносин Донецького національного університету імені Василя Стуса Юрій Теміров публікує аналітичний матеріал «Неоімперіалізм: загрозливість порожнечі», підготовлений польською для конференції у Варшаві «Неоімперіалізм між Балтикою та Чорним морем».

У матеріалі схарактеризовано зовнішню політику Російської Федерації у період правління Владіміра Путіна. Дослідником окреслено історію російської імперськості та її сутність: «Внутрішня слабкість російського імперського проєкту обумовлена відсутністю ідеї, принципу імперії, яка утворює сутнісну порожнечу, що виступає основним джерелом агресивної ірраціональної поведінки Москви».    

Автором підкреслені джерела найбільшої небезпеки агресивної імперської зовнішньої політики Росії. За Теміровим, це обставини того, що «в умовах внутрішньої ідейно-інституціональної порожнечі колективний Путін намагається перетворити зовнішньополітичні атрибути імперської величі на внутрішній стрижень режиму», а також концептуальні основи зовнішньої політики Кремля – «вибухонебезпечна суміш агресивних ірраціональних форм ідеї величі Росії, мобілізаційного ресурсу історичної політики та запозичень з арсеналу реалполітики».

Науковцем зауважено, що конкретні прояви загрозливості (низький рівень передбачуваності поведінки, ситуативність, схильність до авантюрності, надмірна роль особистісного фактору; деструктивність тощо) визначають перебування України (разом із іншими державами пострадянського простору) у зоні найвищого ризику. Адже неможливість почуватися в цілковитій безпеці спричинена  не лише агресивністю Росії, але й розгубленістю Заходу.

Детальніше ознайомитися з аналітичним матеріалом можна за посиланням: http://isdpa.org.ua/publications